Вугілля Донбасу

Published on November 2, 2025

Обіцяв, що цього тижня розсилки більше не буде, але ось дочитав книжку, не можу не поділитися. Вважайте це бонусний епізод.

​Я кров твою змішаю з вугіллям​

«Постійний запах спаленого вугілля. Відчуття, ніби йдеш не містом, а безкінечним плацкартним вагоном Укрзалізниці»

«Донбас думає, що він такий особливий, що так ніхто не страждав, як вони. Але вони просто не бачили, як в Бельгії люди жили»

«Коли за тебе приймають рішення, тебе позбавляють субʼєктності—це принижує. Наші вороги помилилися. Виявилося, що це неприпустима межа»

«У реальності, де нічого не міняється роками, найменший натяк на зміни викликає невпинну агресію»

«Радянський пломбір не коштує 22 копійки, його ціна – ГУЛАГ і неіснування.»

.. А це моє останнє фото з Торецьку (Дзержинськ) -- 16 серпня 2012. І навіть тут цей тренд на назви англійською. Прагнення до Європи, хоча б й на такому рівні. І одночасно-степ, апатія, сірість й відсутність запиту на зміни чи мрії позитивного майбутнього. Все як у книжці.