Багато людей казали мені, що їм не дуже подобається аудіо-формат, простіше сприймати текст. Ми вас почули і запустили відео-версію. :)) Вибачте.
Насправді я сам люблю читати і 80% мого споживання це тексти, не аудіо. Так, текст більш універсальна штука, його можна зберігати й шукати, information density is higher, etc, etc.
Тоді чому подкаст, а не розсилка? Та ще й з відео?!
Користуючись нагодою хочу трошки “підняти завісу”, розповісти чому я відмовився від текстової розсилки на користь подкасту і не планую повертатись.
По-перше, подкасти – це прикольно.
Запис подкасту менше схоже на роботу і більше на відпочинок від неї – “писати тексти” це фактично 80% що я і так роблю на Джині. Змушувати себе писати розсилку було прям складно.
Наговорити епізод простіше, ніж написати текст, особливо коли ти обмежений за часом, а це майже завжди.
По-друге, це контакт з аудиторією.
Так, можливо подкаст послухає менше людей ніж прочитає розсилку. Як приклад – десь 100 тис людей читає щотижневу розсилку Джина і тільки 1 тис слухає цей подкаст. Але це більш engaged аудиторія.
У мене авторський подкаст, моя точка зору, мої оцінки. Цю ємоційну складову добре передає аудіо-відео і дуже складно зробити текстом. Подкаст – більш інтимна штука і створює, на мою думку, набагато більш “теплий” контакт.
По-третє, дистрібуція.
Як я писав колись для розсилки, distribution>product.
У випадку подкастів це означає що треба на YouTube, якщо ти хочеш розширювати аудиторію. Audio-only подкасти дуже складно просувати. Тому власне я й хотів, щоб ми запустилися на ютубі.
Якось так.
Підписуйтесь на наш ютуб, ставте лайк, підписку, колокольчик!
P.S.: Якщо не переконав і ви довіряєте тільки текстам – в мене все ще є Твіттер. :)
P.P.S.: Власне перший епізод – обговорюємо Твіттер Маска з Санею Соловйовим.